За
статистикою 50% дитячої інвалідності пов'язані із захворюваннями
нервової системи. Серед них близько 70% проблем неврології з'явилися в
перинатальний період, тобто в період внутрішньоутробного розвитку і
новонародженості.
Головний мозок дитини споживає четверту частину крові, для його нормального функціонування
потрібні гарний кровообіг і харчування. Під впливом несприятливих факторів розвивається порушення функцій мозку, і перше, що виникає — це синдром
мінімальної мозкової дисфункції (хоча цей діагноз нині замінений на СДУГ — синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, стара назва відображає
зв'язок функціональних проявів з перинатальною травматизацією). Це
призводить до поганої успішності в школі, імпульсивності,
дратівливості. Пізніше ураження нервової системи виявляється в захворюваннях опорно-рухового апарату, моторній
незграбності, розладах рухів, синдромі
вегетативної дисфункції, головних болях.
До патологічних явищ нервової системи треба ставитися дуже серйозно,
адже вони можуть призвести до тяжких наслідків. Як мінімум це затримка
розвитку психомоторного і мовного апарату. В подальшому патології нервової
системи можуть призвести до порушень поведінки, гіперактивності, синдрому дефіциту уваги, порушення формування навичок
письма, рахунку, читання, емоційної нестійкості. У таких дітей часто
зустрічаються неврози, нервові тики, неадекватна поведінка. Не вилікувана в дитинстві енцефалопатія може призвести до розвитку в
підлітковому віці вегето-судинної дистонії, мігрені, епілепсії, а у
дорослих — до підвищеного ризику інсульту.
Пластичність мозку дитини надзвичайно висока, своєчасне лікування допомагає в більшості випадків уникнути розвитку
неврологічного дефіциту, попередити порушення емоційно-вольової та пізнавальної діяльності. Важливо виявити патологію нервової системи на ранній стадії, щоб вчасно призначити ефективне лікування. Тому необхідні
періодичні профілактичні огляди у невролога!
