ДИТЯЧИЙ НЕВРОЛОГ

Черепно-мозкова  травма  у  дітей

Черепно-мозкова травма посідає перше місце серед усіх травм дитячого віку, які потребують госпіталізації. За ступенем важкості черепно-мозкова травма поділяється на легку (струс головного мозку), середньої тяжкості (забій головного мозку легкого та середнього ступеня тяжкості, з можливими переломами кісток склепіння черепа) і важку (забої головного мозку важкого ступеня, внутрішньочерепні гематоми із здавленням мозку, переломи основи черепа). До 90% дитячих черепно-мозкових травм припадає на струс мозку, це один з найпоширеніших діагнозів в дитячій травматології.

Гострі черепно-мозкові пошкодження діляться на закриті і відкриті.
Закриті травми черепа включають струс (коммоція), забиття (контузія), здавлення (компресія) і перелом зведення і основи черепа. Травматизація тканин мозку порушує функції центрів, регулюючих дихання і серцево-судинну діяльність, розрив судин утворює геморрагі, різко збільшується венозний тиск, венозний застій, що може привести до гострої гідроцефалії.При травмі черепа посилюється перехід різних біологічно активних з’єднань молекул через стінку мозкових і оболонкових судин, збільшується проникність судин. Ці процеси приводять до зміни колоїдного стану білків, зміни РН у бік ацидозу і виникнення набряку мозку.

• Первинні патоморфологічні порушення: тріщини і переломи кісток, контузіоннi вогнища, розм’якшення мозкової тканини, первинні некрози і кровотечі.
• Вторинні порушення: набряк і набухання мозку, порушення мозкового кровообігу, пізні крововиливи, заміщення мозку рубцюватою тканиною, дегенеративні зміни, інфекційні ускладнення, кісти мозку, зрощення оболонок, гідроцефалія.

Наслідки черепно-мозкової травми у дітей

Навіть легка ЧМТ при відсутності лікування може мати наслідки для дитини, особливо у дітей із групи ризику по неврологічному статусу (патологія плину вагітності й пологів, високий поріг стигмальности, обтяженість спадковості по психо-неврологічної патології, особливості розвитку в ранньому віці, наявність неврогенних скарг до одержання ЧМТ). Крім того, необхідно враховувати, що ЧМТ у дітей раннього віку може протікати асимптомно. Наслідки ЧМТ можуть проявлятися головними болями, підвищеною стомлюваністю, зниженням працездатності, порушенням концентрації уваги, порушеннями з боку психо-емоційної сфери (психо-емоційна нестійкість, порушення сну, страхи, гіпердинамічний синдром). У важких випадках можливий розвиток посттравматичної епілепсії, а у дітей із хронічними інфекціями - група ризику по нейроінфекції.

Віддалені наслідки травм головного мозку - травматична енцефалопатія має ряд особливостей. До них відносяться підвищена стомлюваність, що супроводжується надмірною дратівливістю і вибуховістю, слізна, що виникає по незначному приводу, гиперестезія, що характеризується нестерпністю гучних звуків і яскравого світла. Спостерігаються мінливість частоти пульсу і дихання при незначній фізичній напрузі, підвищена пітливість, різка блідість, наполегливі головні болі, запаморочення. Астенічні явища і супроводжуючі їх розлади можуть посилюватися і слабшати. Погіршення стану зазвичай пов'язане з тими або іншими соматичними захворюваннями, інфекціями, інтоксикаціями, а також з психічними травмами і перевтомою.

У дітей стан нормалізується на 3-4 дні раніше, аніж зникають ознаки порушень роботи мозку і його пошкодження. Це обтяжує діагностику і лікування травм, оскільки один з найважливіших немедикаментозних принципів лікування - дотримання постільного режиму, яким часто помилково нехтують.